Конституційна криза. Що далі?

Конституційна криза створила колосальні загрози для стабільності і розвитку нашої країни.

Він оголила проблеми, які накопичилися протягом багатьох років-серед них вплив олігархів, корупція, слабкість державних інститутів, імітація реформ, відсутність стратегії і поляризація суспільства.

Помітно, що більш радикальні рішення підтримують люди, які безпосередньо займалися побудовою антикорупційної інфраструктури.

Чому? Тому що вони знають, як важко це далося, і розуміють реальні наслідки рішення КСУ. Зокрема, неможливість відновити скасовані закони прийняттям нових. Вони втомилися постійно шукати нові варіанти реалізації реформ і долати протидію тих, хто на словах декларують святу війну з корупцією, а на ділі – постійно створюють перешкоди.

Щодо дій президента Зеленського. Президент повинен був реагувати швидко, і він це зробив. Рішення РНБО-ризиковані і юридично не бездоганні. Основний ризик полягає в тому, що президент не зможе їх реалізувати: як з переформування КСУ, так і з нівелювання останніх його рішень.

Це суттєво послабить президента. Він повинен це розуміти і проявляти ініціативу у вирішенні кризи. Але ці ризики розуміють і опоненти, і вони будуть користуватися цією ситуацією. Зараз ініціатива-точно не за президентом.

На даний момент зусилля влади спрямовані на забезпечення підтримки західних партнерів, а не на пошук внутрішньополітичного рішення. Це вже не працює. Основний акцент повинен бути на пошуку політичних рішень всередині країни. І західні партнери за владу цю роботу не зроблять.

Високовероятним є сценарій, коли КСУ збережеться в діючому складі, з прихованою образою і з потужною "підтримкою" ззовні. Цілісність антикорупційного законодавства не відновиться-що позбавить країну навіть теоретичних шансів на реалізацію вимог суспільства щодо притягнення корупціонерів до відповідальності.

Захід, навіть якщо і надасть фінансову допомогу в якості "чергового виключення", припинить її найближчим часом через відсутність реальних змін. Іншими словами-регрес в реформах і ослаблення влади – дуже небезпечна перспектива.

Це не криза президента, ця криза Стосується кожного. І суспільство має право вимагати участі всіх політичних сил у її вирішенні.