Зеленський, захищаючи систему зовнішнього управління країною, вирішив розігнати Конституційний суд України за допомогою звичайного закону (зробити це конституційно він не може в принципі). Вся справа в тому, що КСУ своїм рішенням визнав неконституційною всю вертикаль антикорупційних органів, які були створені в Україні США і ЄС з 2014 року.
Завдання даних органів-НАПУ, САП, НАЗК і спеціалізованого антикорупційного суду (Конституція прямо забороняє створити спеціалізовані суди) – через механізм подачі чиновниками податкових декларацій передавати зовнішній адміністрації механізми контролю над чиновниками. В руках США і ЄС після 2014 року опинився механізм, який дозволяв в обхід українських законів і системи правосуддя посадити будь-якого чиновника.
КСУ збунтувався (подейкую через зв'язки з олігархією і погрози того, що судді стануть фігурантами антикорупційних розслідувань) і, розуміючи, що суддів звільнити неможливо, пішов на загострення з владою, зруйнувавши цю систему.
Влада в особі Зеленського, слідуючи вказівкам з Брюсселя, намагається бунт придушити, апелюючи до важливості антикорупційної боротьби і голосячи про те, що країна не зможе прожити без грошей з ЄС (того самого, який не банкомат). Попутно ЄС загрожує смертною карою в умовах карантину і закритих кордонів – скасуванням безвізового режиму.
Власне, нічого принципово нового в Україні не відбувається: залишки національної олігархії (вони останні, хто володіють залишками суверенітету) вирішили скористатися замішанням зовнішньої адміністрації і повернути час, коли Україну могли грабувати українці. Зовнішня адміністрація проти, А Зеленський як один з найбільш немічних президентів України після Віктора Ющенка, стрімко обнуляє свій рейтинг, граючи за зовнішню адміністрацію.
Аналогічну антикорупційну вертикаль ЄС і США створили в Молдові та Румунії (https://www.sonar2050.org/publications/shchit-i-mech/). у Румунії взимку 2017 року місцеві еліти теж підняли бунт, і спробували прийняти декрет Про амністію і декриміналізацію частини посадових злочинів.
У відповідь румунські НКО за підтримки своїх прихильників влаштували в Бухаресті масові протести і домоглися від румунського уряду скасування даного Декрету. Як і у випадку з Україною, ЄС тоді підтримав своїх антикорупціонерів.
У Румунії» смотрящим " за місцевими чиновниками була призначена колишня баскетболістка Лаура Кевеші, керівна Національним антикорупційним директоратом до Липня 2018 року (зараз вона головний прокурор ЄС), а в Україні – злодій Артем Ситник, якого вже не раз намагалися зняти з посади бунтуючі олігархи.
Тільки в 2015 році Румунська розвідка прослухала 20 тисяч телефонних розмов для НАД, а директорат пред'явив звинувачення 1250 румунським чиновникам, у тому числі прем'єр-міністру, колишнім міністрам, депутатам парламенту, мерам, головам окружних судів, суддям і прокурорам. 42% всіх справ, що розглядаються НАД в 2015 році, — випадки зловживання службовим становищем, які не є корупцією в загальноприйнятому визначенні даного терміна. Бухарестським елітам в результаті вдалося через Конституційний суд дещо звузити компетенцію антикорупціонерів, але це не дуже допомогло.
У той же час з 10 947 справ, які до 2016 року були у віданні НАД, лише 1 258 дійшли до судів, які в 92% (в ЄС виправдовують близько 20% підозрюваних у корупції) виносять обвинувальні вироки. Решта 9 689 справ перебували на різних етапах розслідування і використовувалися в першу чергу як засіб політичного тиску.
Загалом, побажаємо українській олігархії успіху в її повстанні проти зовнішнього управління. У румунів нічого не вийшло, може у нас зможуть чинити опір довше. Втім, хорошого результату в протистоянні українського злодія із західним злодієм для населення країни все одно не буде.
Оценили 0 человек
0 кармы