...И, наконец-то, третий материал моего "нового проекта в политико-информационно-пропагандистской борьбе за людей бывшей Украины"
https://cont.ws/@kmochar-64/46...
И снова разговор ведётся на трёх восточно-славянских языках из четырёх имеющихся - русском, украинском и русинском. Из которых один, русинский, по ряду моментов можно одновременно отнести и к западно-славянским языкам...
* * *
Корни украинского национализма, и как он исчезнет…
Добрый день, дорогие друзья.
И снова с Вами Константин МОчар, с очередным материалом своего нового проекта.
…Известно, что всегда эффективнее бороться с причинами, чем с их последствиями. Не уничтожив причину проблемы, мы никогда не сможем до конца уничтожить и саму проблему. А для этого причину надо осознать и обозначить.
Так вот - украинский национализм. И – «украинство», как националистическая идея выдуманной идентичности.
Конечно, их изо всех сил развивали и поддерживали глобальные враги России, издавна мечтавшие об осуществлении плана «Разделяй и властвуй» (это - внешние причины).
Однако, основной внутренний исток украинского национализма – я в этом уверен абсолютно! - в комплексе неполноценности жителя бывшей Украины. Который, в свою очередь, вызван чувством его определённой «малости» и окраинности (всё ещё и от этого –МАЛОроссия, Окраина-Украина…)
То есть национализм (превозносящий свою нацию) – основной психологический компенсатор данного комплекса!
Да, создавать украинство помогла ещё и русская либеральная интеллигенция в конце 19, в начале 20 века. И - советские коммунисты, записавшие в украинцы всех жителей бывшей Новороссии; невозможно понять, зачем помогали они создавать украинскую нацию… (однако, это уже другая, отдельная тема).
Кстати, моменты насчёт комплекса неполноценности ещё больше усилились контрастом между завышенными ожиданиями жителей бывшей Украины после провозглашения независимости и тем, что они получили на самом деле.
Данные ожидания старательно культивировались власть предержащими (типа – «Без ленивых и вечно пьяных русских сразу заживём!», «Да у нас куча золота гетмана Полуботока в английском банке!» и так далее).
Потому что «как бы» элита была чрезвычайно заинтересована в этом разделе единого русского народа. Чтобы «убрать» строгое руководство над собой, чтобы беспрепятственно грабить часть народа, ей подчинённую (да, здесь «элита» выступает в одном строю с наиболее злобными нашими врагами (!), но это тоже отдельный разговор).
А чтобы народ не задумывался, почему они живут отдельно от таких же, как они, надо было обосновывать его «отдельность».
Именно для этого первый президент, бывший коммунист и член ЦК КПСС с 1958-го года, Леонид Макарович Кравчук постарался ускорить объявление независимости Украины, именно поэтому очень поддерживал так называемого митрополита Филарета и самопровозглашённую Украинскую православную церковь Киевского патриархата.
И именно поэтому второй президент Украины, бывший коммунист и член ЦК КПУ Леонид (да, тоже Леонид, сын Льва – не просто так!)… Леонид Данилович Кучма, человек, всю жизнь «до того» считавший себя русским, напишет книгу «Украина - не Россия».
И первые, и все последующие президенты страны будут старательно доказывать инаковость украинского народа.
А последний, Порошенко, который самый плохой из всех, вместе со своими «учёными» договорится до того, что народы совсем не братские и даже не родственные.
Из пыльных запАсников будет вытащена давняя польская идея, что украинцы – потомки древних «укров». И - пышно расцветёт мифотворчество в плане обоснования выдуманного их величия.
Однако, большинство жителей бывшей Украины, воспитанных и образованных в советское время, в глубине души понимали - всё это «лабуда». /И это ещё больше усиливало их комплекс неполноценности, тем самым, возможно, ещё больше питая их национализм. /Конечно, не все жители бывшей Украины – националисты, но разговор сейчас именно о них.
Потому что существует необычный и невероятно эффективный метод борьбы с национализмом, с украинством. Причём - он абсолютно бескровный, как бы борьба без борьбы.
Происходит это, когда бывший украинец переезжает на постоянное место жительства в Россию (нет, здесь у него и мысли нет бороться с «клятыми москалями» - украинцы, в массе своей, лояльны к любой власти).
Когда, в конце концов, он получает паспорт гражданина Российской Федерации.
Потому что, начав ощущать себя жителем, гражданином огромной России, постепенно и совершенно незаметно, он переполняется гордостью в этом. А ещё понемногу приходит понимание, ощущение, что он такой же русский, как и другие русские(!), пускай немного и с «акцентом»!
И в нём, этом новом русском, вместе с исчезновением комплекса неполноценности, начисто пропадает и украинский национализм (пропадает причина – пропадает и её следствие!)…
Который (национализм) полностью, как явление, исчезнет сразу после того, как последний бывший украинец получит русский паспорт.
И - это будет совершенно правильно!
Кстати, это будет не обязательно после того, как лично он переедет - "переехать" в Россию может и его территория, став новым Федеральным округом России.
…Хотя, строго говоря, останется ещё какое-то количество совершенно «упоротых», которые разбредутся по всему миру, по Канадам с Америками.
Однако, даже в статусе очень подготовленных нашими врагами идеологических шпионов, они уже никогда и ни в чём не смогут убедить жителей новых, Юго-Западных регионов России...
Но, наверное, на сегодня хватит…
Кстати, если вдруг кто-то что-то имеет против, внимательно читаем, слушаем ещё раз и ещё раз.., пока не согласимся!
До свидания, друзья, берегите себя, и до новых встреч!
* * *
Корiння українського націоналізму, i як вiн зникне...
Доброго дня, любі друзі.
І знову з Вами Костянтин Мочар, з черговим матеріалом свого нового проекту.
Відомо, що завжди ефективніше боротися з причинами, ніж з їх наслідками. Не вбивши причину проблеми, ми ніколи не зможемо до кінця знищити і саму проблему. А для цього причину треба усвідомити і позначити.
Так ось - український націоналізм. І - «українство», як націоналістична ідея вигаданої ідентичності...
Звичайно, їх з усiх сил розвивали і підтримували глобальні вороги Росії, якi здавна мріяли про здійснення плану «Розділяй і володарюй» (це - зовнішня причина).
Однак, основне його внутрішнє джерело - я в цьому впевнений абсолютно! - у комплексі неповноцінності жителя колишньої України. Який, в свою чергу, викликаний почуттям його «малості» і окраїнності (все ще і від цього - МАЛОросія, Окраїна- Україна...) Тобто нацiоналiзм (що вихваляє свою нацiю) – головний психологiчний компенсатор даного комплексу!
Так, розбудовi цiєї «бiди» допомогла i російська ліберальна інтелігенція в кінці 19, на початку 20 століття.
І - особливо - радянськi комуністи, які записали в українці всіх жителів колишньої Новоросії; неможливо зрозуміти, навіщо допомагали вони створювати українську націю… (але, це вже друга, окрема тема).
До речі, моменти щодо комплексу неповноцінності ще більше посилилися контрастом між завищеними очікуваннями жителів колишньої України після проголошення незалежності і тим, що вони отримали насправді.
А ці очікування ще й старанно культивувалися можновладцями (типу - «Без ледачих і вічно п'яних росіян відразу заживемо!», «У нас же купа золота гетьмана Полуботока в англійському банку!» i так далі).
Тому що «як би» еліта була надзвичайно зацікавлена в розділі єдиного російського народу. Щоб позбутися суворого керівництва над собою, щоб безперешкодно грабувати частину народу, їй підпорядковану… (так, тут «еліта» виступає в однiй шерензi з найбільш злісними нашими ворогами (!), але це теж окрема розмова).
А щоб народ не замислювався, чому вони живуть окремо від таких же, як вони, треба було обгрунтовувати цю його «окремість». Саме для цього перший президент, колишній комуніст і член ЦК КПРС з 1958-го року, Леонід Макарович Кравчук постарався прискорити оголошення незалежності України, саме тому дуже підтримував так званого митрополита Філарета і самопроголошену Українську православну церкву Київського патріархату.
І саме тому другий президент України, колишній комуніст і член ЦК КПУ Леонід (так, теж Леонiд, сын Лева – не хоч хто!)… Леонiд Данилович Кучма, який все життя «до того» вважав себе росіянином, напише книгу «Україна - не Росія».
І перші, і всі наступні президенти колишньої України будуть старанно доводити «інакшість» українського народу.
А останній, Порошенко, який найгiрший з усiх, разом зі своїми «вченими» договориться до того, що народи зовсім не братські і навіть не споріднені.
З курних запасників буде витягнута давня польська ідея, що українці - нащадки древніх «укрів». І - пишно розквітне міфотворчість в плані обґрунтування їх вигаданої величі.
Однак, більшість жителів колишньої України, вихованих і освічених за радянських часів, в глибині душі розуміли - все це «лабуда».
Дане порозуміння ще більше посилювало їх комплекс неповноцінності, можливо, ще більше живлячи їх націоналізм.
Звичайно, не всі жителі колишньої України - націоналісти, але зараз розмова саме про них.
Тому що існує незвичайний і неймовірно ефективний метод боротьби з нацiоналiзмом, з українством. Причому - вiн абсолютно безкровний, як би боротьба без боротьби.
Відбувається це, коли колишній українець переїжджає на постійне місце проживання до Росії (нi-нi, тут у нього і гадки нема боротися з «клятими москалями» - українці, в масі своїй, лояльні до будь-якої влади).
Коли, врешті-решт, він отримує паспорт громадянина Російської Федерації.
Тому що, почавши відчувати себе жителем, громадянином величезної Росії, поступово і зовсiм непомітно, він переповнюється гордістю в цьому.
А ще потроху приходить розуміння, відчуття, що він такий же російський, як і інші російські люди, нехай трохи i з акцентом!
І в ньому, цьому новому росіянинi, разом зі зникненням комплексу неповноцінності, начисто пропадає і український націоналізм (зникає причина - зникає i її наслiдок!)…
Котрий (нацiоналiзм) повністю, як явище, зникне одразу після того, як останній колишнiй українець отримає російський паспорт.
І - це буде абсолютно правильно!
До речі, це буде не обов'язково після того, як особисто він переїде - " переїхати" в Росію може і його територія, ставши новим Федеральним округом Росiї.
...Хоча, строго кажучи, залишиться ще якась кількість повнiстю «упоротих», які розбредуться по всьому світу, по Канадам з Америками.
Однак, навiть у статусi дуже пiдготовлених нашими ворогами iдеологических шпигунiв, вони вже ніколи і ні в чому не зможуть переконати жителів нових, Південно-Західних регіонів Росії...
Але, мабуть, на сьогоднi досить.
Так, мiж iншим, якщо раптом хтось щось має проти, уважно читаємо, слухаємо ще раз i ще раз.., пока не згодимося!
До побачення, друзі, бережiть себе, i до нових зустрічей!
* * *
Курiня українського националізма, і як ун пропаде...
Добруйи днины, фатьовы, цімборы i просто зимлякы!
Уп*ять із Вами Константин МОчар, з очередным матирьалом свого нового проекта.
Усі знавут, што усе май ефективно ся бороти з причинами, ги з їх наслідками. Докы ни вб*єме причину проблемы, доты нiгда не побируеме, ни будеме валовшнi до кунця вынищити і саму проблему. Позад сисе причину гія осознати і обозначити.
Так што — украинськый націоналізм. І - «украйинство», як націоналістична ідия угаданої ідентичности...
Бізуно, што йих розвивали і пуддержовали глобальні враги РОсії, котрі гет давно думали за реалізацію плана «Руздiляй і властвуй» (iсе - вонкашні причины).
Айбо, істокы українського націоналізма, што є удну – я ся бізуву! — у комплексі ниповноцiнности жителя бывшойи Украины. Котрый, у свою очиридь, вызваный чуством декотрої го «малости» и окрайинности (а оно щи і уд сего – МАЛОросія, Окраїна-Україна…) /То исть нацiоналiзм (котрый выхвалят свою нацiю)– iсе основный психологiчный компенсатор сего комплекса!
Но, айно, сим нацiоналiстичным невоям поратовала і руська ліберальна інтелігенція в кунци 19, началови 20 віка.
I – совьєтські комуністы, кутрі записали в українці усьых жителю бывшойи Новоросії. Ни мож порозуміти, нашто вни помагали создавати українську націю… (но сисе вже друга, утдільна тема).
Ипен, моменты нащот комплекса неповноцінности щи май буш ся усилили контрастом межи завышеными чеканями пусля проголошиня «незалежности» житилями бывшої Украйины і тым, што они дустали на самому ділі.
Сисі чеканя фурт ся читаво культивовали «власть придержащыми» (тiпа – «Без лінивых і вічно п*яных руських нараз зажиєме!», «Тать у нас куча золота гетмана Полуботака в англiйському банкОви!» і так дале)
Завто што «нібочкы еліта» была невироятно заінтересована в розділови єдиного руського нАрода. Обы удверечи строгое руководство над собов, обы нико юй не заважав обкрадовати часть народа, котров командовала (йо, туй «еліта» выступат у єдному шорови з ка май злобными нашими врагами (!), но тото тоже окрема бисіда).
А обы народ май мало думав, зашто жиє отдільно уд таких же, кiть они, гiя было обосновувати сисю його «отдєльность».
Ипен для сего первый президент, бывшый комуніст и член ЦК КПСС з 1958-го, Леонід Макарович Кравчук попазився уб*явити независимусть Україны, іпен за вто читаво пуддержав так называємого митрополіта Філарета і самопровозглашену Українську православну церкву Київського патріархата. І ипен зАто другый президент Україны, бывшый комуніст і член ЦК КПУ Леонід (йо, i cись Леонiд, сын Лева – ни хуть ко!) Леонiд Данилович Кучма, чулувік, котрый усьо ся житя «до того» раховав руськым, напише книгу «Україна — ни РОсія».
І пирвi, і усі послідующі президенты бывшої Україны будут, кулько лиш мож, доказывывати тоту «інаковость» нАрода.
А послідньый, Порошенко, котрый май паскудный, вракаши з свойыми «учеными» договорится онь до того, што нАроды зовсім ни братські і даже не родственні.
Із порошаных чухлад буде утягнута давня польська ідия, што українці – потомкы древньых «укру». І - пышно розцве міфотворчусть в плані обоснованя угаданої їх величи.
Ай бо, по бульшуй части житилi бывшої Україны, воспитані i образованi в совєтскый час, удну в души розуміли, што всьо тото – «лабуда».
І сисе розуміня щи бульше усилювало їх комплекс неповноцінности, годно быти, ще май буш пудгодовуючи iхный націоналізм.
…Бiзуно, ни всі жителі бывшої Україны – націоналісты, но бисіда ипен за них.
За вто, што є самый необычный, но читаво ефективный метод борбы з данов бiдов. I при сьому – повностю безкровный, гей бы борба без борбы.
Тото ся стават, куй бывшый україниць переїзжат на постоянноє мiсто житильства в Росію (ньит, туй у него і мыслi ниє битися з «клятыми мацкалями» - українці, в масі своюй, лояльні iд любуй власти).
Куй, в кунци кунцю, ун получат паспорт гражданина Руської Федерації.
Бо лиш куй ун начинат чуствовати ся жителем, гражданином читаво грубої РОсії, помалы и гет незамітно, ун ся переповнят i гордостьов у сему. А щи помалы приходит розуміня, чуство, што ун такый же руський, кiть і другі руські, хуть мало й з акцентом. І в ньому, сему новому руському, умiстi із страчиньом комплексу неповноцінности, дись ся діват і украинськый націоналізм (пропадат причина - пропадат i наслiдок!)…
Так што iз остатьньым бывшым українцьом, котрый получит руськый паспорт, повностю счезне и нацiоналiзм, кiть явленiє.
І — тото буде совершенно правильно!
...Йо, кстатi, iсе буде ни обязательно пусля того, кiть лично ун переїде у РОсiю - учинити йсе годна й його територiя. Стане новым Федеральным округом РОсiї.
Но, аж казати май строго, устанеся ще якась часть самых читаво «упоротых», кутрi ся разбредут по свiтови, по Канадам з Америками.
Але они, даже в статусi доста пудготовленых нашыми врагами iдеологичных шпiйону, уже нiгда й нi в чому ни годнi будут убiдИти жителю новых, Юго-Западных регiону РОсії.
Но, на нынiкы закругляємеся…
Кстатi, аж комусь ся щусь ни любит, уважно читаєме, слухаєме ще раз и ще раз.., докы ся не согласиме!
Бывайте здорові, фатьове, та сокотiтся, даст Господь, ще ся ввидиме!
* * *
...Увы, забыл добавить в конце стенограммы каждого языкового варианта, после слов "И - это будет совершенно правильно!", одну фразу:
"Кстати, это будет не обязательно после того, как лично он переедет - "переехать" в Россию может и его территория, став новым Федеральным округом России".
Но если в стенограмме это добавить несложно (сейчас она выделена там жирным шрифтом), то в видео, увы, данной фразы нет.
Но её, виртуально, стоит иметь в виду!
* * *
Специально для журнала "Южнорусский фронт" и
"Канала независимых новостей" http://cnl.su/
Оценили 102 человека
164 кармы