Що ми розуміємо під «довгостроковим інвестуванням»?

Як повідомляє інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку https://ufin.com.ua:

Коли люди говорять про довгий строк, вони тим самим заявляють, що можуть відрізнити сигнал від шуму. І все ж реальний світ – надзвичайно галасливе місце. Знаходження відмінності між головною та нескінченним роєм периферійних подій – одне з найбільш складних завдань, які люди повинні вирішувати і якого вони ніколи не можуть уникнути.

Довгострокові інвестори, які вважають, що можуть відокремити сигнал від шуму, зневажають трейдерів, не стільки поглинених гонитвою за хвилями і колами, що ризикують втратити головний тренд. Гасло справжнього довгострокового інвестора – «відхід до середніх величин». Він вважає, що у тривалій перспективі все збалансовується; головні тренди можна ідентифікувати; головні тренди домінують. Ця концепція панує у сфері активного управління капіталовкладеннями. Сама ідея «недооцінки» або «переоцінки» активів передбачає деяку визначену норму, до якої мають повернутися ринкові ціни. Інші інвестори можуть ігнорувати чутки, але стійкі інвестори в кінцевому рахунку перемагають.

Чи так це? Уроки історії говорять: норми не бувають нормальними вічно. Усі приклади спростовують сліпу віру до середніх величин.

Протягом 170 років у США довгострокові облігації вищої якості в середньому мали прибутковість 4,2% зі стандартним відхиленням лише в частки процента. У 1970 році прибутковість пробила старі верхні межі коливання і почала рухатися до 7%. Інвестори не могли зрозуміти: це лише спалах або початок нової ери? Був момент ще наприкінці 50-х років, коли дивідендний дохід акцій став нижчим від прибутковості облігацій. І знову інвестори в той час не знали, як тлумачити дану ситуацію: чи була це зовсім несподівана подія фундаментальною зміною в структурі ринку або лише тимчасовим відхиленням, яке скоро скоригується, і «нормальний» спред між прибутковістю акцій та облігацій відновиться.

Джон Мейнард Кейнс, який знав дещо про інвестування, ймовірності та економіку, скептично ставився до ідеї, що можна крізь шум побачити сигнал. У своєму відомому вислові він проголосив: «Тривала перспектива – оманливий орієнтир для поточних справ. У тривалій перспективі всі ми будемо мертві. Економісти ставлять перед собою дуже легке, та нікчемне завдання, якщо в сезон буревіїв вони можуть лише повідомити нам те, що, коли шторм закінчиться, океан заспокоїться». Кейнс стверджує, що сезони буревіїв – норма. Океан ніколи не заспокоїться досить швидко, щоб це мало значення. За філософією Кейнса, рівновага і середні значення – це міфи, а не фундаменти, на яких зводяться наші будівлі. Ми не можемо піти від короткострокової перспективи.

Ці міркування пояснюють, що «довгий строк» не більше, ніж продукт уяви. Те, як ви сприймаєте довгий строк, і те, як ви визначаєте його, в кінцевому рахунку, питання внутрішнього світовідчуття. Це питання вирішується швидше за природою вашої основної філософії життя або навіть тим, як ви себе почуваєте, коли встаєте вранці, ніж суворим інтелектуальним аналізом.

Ті, хто вірять в сталість сезонів буревіїв, дивляться на життя як на послідовність коротких періодів, в яких шум домінує над сигналами, а слабкість базисних параметрів робить норму занадто невловимою концепцією, щоб про неї варто було турбуватися. Ці люди – песимісти, не вбачають у майбутньому нічого, крім хмар невизначеності. Вони приймають рішення, ґрунтуючись тільки на короткій дистанції попереду, яку вони можуть бачити.

Люди, що живуть за правилом відходу до середніх значень, витрачають свій час зовсім по-іншому. Вони очікують, що шторм пройде і одного разу океан заспокоїться. Виходячи з цього, вони можуть прийняти рішення витримати шторм. Вони – оптимісти, які бачать сигнали, і керуючись ними вони спрямовують свої кораблі до того щасливого дня, коли знову засяє сонце.

Моє власне розуміння питання – це суміш з цих двох підходів. Важкий досвід навчив мене, що гонитва за шумом занадто часто призводить до того, що я пропускаю головний тренд. В той же час, переживши зміну співвідношення прибутковості облігацій/акцій кінця 50-х років і прорив прибутковості облігацій в стратосферу за 6% у кінці 60-х років – згадаю лише дві такі нищівні події з багатьох, – я дивлюся з підозрою на всі ці головні тренди і середні величини, до яких імовірно повинні повертатися змінні. Як на мене, головне завдання інвестування полягає в постійній перевірці параметрів і парадигм, які, як здається, керують щоденними подіями. Коли вони виглядають солідними, ставити гроші проти них небезпечно, але найбільш небезпечний крок з усіх – прийняття їх без належного сумніву.

Вплив довгострокової перспективи на управління капіталовкладеннями

Очевидно, що довгострокове інвестування відрізняється від короткострокової торгівлі. Але я стверджував, що час – така критично важлива змінна в інвестиційному процесі, що різниця між короткостроковим і довгостроковим інвестуванням набагато глибша, ніж усвідомлює більшість людей. Довгострокова гра настільки не схожа на короткострокову гру, що, коли ви граєте в неї, вам потрібен новий набір правил. Згадаю три сфери, до яких застосовується ця вимога.

Джерело: https://ufin.com.ua/analit_mat...